У Свято-Покровському Голосіївському чоловічому монастирі столиці 16 червня відбулися урочистості з нагоди 20-річчя відродження чернечого життя. У Голосіївській пустині у цей день зібралося понад 10 тис. киян та паломників з України.

Божественну літургію очолив Предстоятель Української Православної Церкви Митрополит Володимир.

Перед початком богослужіння він звершив чин освячення храму на честь ікони Божої Матері «Живоносне Джерело», відновленого за проектом 1910-1912 років. Закладку цього храму звершено у 1999 році, у 2003 році була закінчена цегляна кладка стін.

Під час літургії Митрополит Володимир удостоїв насельників Голосіївського монастиря богослужбових нагород.

Наприкінці богослужіння Предстоятель УПЦ (МП) поздоровив братію та прочан з ювілеєм відродження чернечого життя у монастирі та подякував наміснику монастиря архімандриту Ісаакію (Андроніку) і усім, хто допомогав у розбудові Голосіївської обителі.

«Колись на цьому святому місці були купи сміття. Коли ченці прийшли сюди, вони не мали нічого. Молилися, сподівалися, очікували… Милістю Божою дочекалися, після страшної розрухи і часів безбожжя. І сьогодні ми радіємо Богові Спасителю Нашому, що Він був таким милосердним до нас, і ми маємо ще один храм. Я хочу подякувати наміснику цієї святої обителі...», - сказав Митрополит Володимир.

По завершенні Літургії Предстоятель УПЦ (МП) освятив накупольні хрести для монастирського храму в ім’я великомученка Іоанна Сочавського.

Наприкінці Митрополит відслужив Заупокійну літію за особливо шанованою подвижницею – черницею Аліпією (Авдєєвою), яка похована у Голосіївському монастирі.

Довідка: Голосіївська Пустинь заснована на землі, придбаній молдавським воєводою Петру Мовиле (святитель Петро Могила  Митрополит Київський). У 1631 році тоді ще архімандрит Петро Могила збудував тут церкву на честь святого великомученика Іоанна Сочавського та заклав скит Києво-Печерської Лаври.

У 1852 році пустинь названо Свято-Покровською, а її старовинний дерев’яний храм перейменовано на церкву Ікони Пресвятої Богородиці «Живоносне Джерело».

У 1926 році монастир було закрито.

У роки Великої Вітчизняної війни через Голосіївську пустинь проходила друга лінія оборони Києва. Проте на чернечий цвинтар, де поховані святі, не впав жоден снаряд.

З кінця 70-х років обитель приходить в повне запустіння. До кінця ХХ століття з монастирських будівель «дожив» лише літній будинок київських митрополитів.

На початку 90-х років частину монастирських земель повернули церкві. У 1993 році обитель відкрили як скит Києво-Печерської Лаври. Скитоначальником був призначений Архимандрит Ісаакій (Андронік).

Того року, 4 жовтня, були знайдені мощі преподобного Алексія Голосіївського і відкрито будинковий храм на честь преподобного Іоанна Багатостраждального.

У 1996 році Голосіївська пустинь стала самостійним монастирем. У ній відновлено храм на честь ікони «Живоносне джерело», цвинтар; на місці колишнього будинку митрополита збудована церква; збудовано чернечий і адміністративний корпуси, будинок намісника з будинковою церквою, готель та інші споруди.

Сьогодні у монастирі працюють православний центр прикладних мистецтв, недільна школа, друкарня. При монастирі діють просвітницькі, культурні і громадські проекти.